середа, 7 вересня 2011 р.

ВОНИ і МИ


Як виявляється, наші викладачі – такі ж звичайні люди, як і ми з вами. У них є улюблені книги, співаки, актори…Вони обожнюють тваринок і мріють про найнезбагненніше…Врешті-решт, вони теж кохають…
Однак у них є і свої секрети, про які можна лише здогадуватися. Та сьогодні ми дізнаємося про них трошечки більше, ніж зазвичай, оскільки з нагоди 15-річчя кафедри МІ студенти вирішили запропонувати їм заповнити невеличку анкету. Ну що, поїхали?

неділя, 10 липня 2011 р.

Частиночка казки в Україні

Ніколи не могла б подумати, що серед літа я напишу на нашому блозі. Але нещодавно я побувала в казці і навіть ніколи не здогадувалась, що вона може бути на Україні. Це біосферний заповідник Асканія - Нова.

   



   Коли я їхала на екскурсію я навіть не могла собі уявити де я побуваю. Лив дощ всю дорогу і настрій був далеко не найкращий. Коли ми приїхали на асфальті було багато води ...нікуди не хотілось іти.  
    Та зробивши перший крок за високий паркан заповіднка я зрозуміла, що за ним велике життя, вільне, спокійне, беззаботне і захищене.  На території у більш як 100 га. землі мітиться ботанічний сад, і вільний степ - земля яка жоного разу не була займаною людиною і нагадує далеке минуле. Коли повертаєшся навколо себе - всюди історія, кожне дерево має якесь величезне і захоплююче минуле, кожна тварина, рослина. Для працівниів заповідника це місце стало основою їхнього життя, перлиною буття. 
   У мене була масса емоцій. Всім-всім рекомендую відвідати це чарівне місце. Асканія-Нова  має свою особливу силу, яка наповнює кожного відвідувача чимось різним. Однакових емоцій не було, але всі лише позитивні. 

  
 

субота, 9 липня 2011 р.

Юлія Слесарчук: "Людина сама кує своє щастя"

Напередодні 15-ти річчя кафедри Міжнародної інформації нам випала унікальна нагода поспілкуватися з випускниками нашої спеціальності, отримати поради і настанови! Вибір кандидатури для інтерв’ю був насправді складним, адже достойних варіантів було дійсно багато. Проте, спільними зусиллями ми обрали Юлію Слесарчук, яка навчалася в Рівненському інституті слов’янознавства Київського славістичного університету, одразу на двох спеціальностях, а отже і розповісти їй насправді є що:
- Насамперед цікаво дізнатися про твоє життя, про свої захоплення?
На даний момент навчаюсь в аспірантурі в Київському інституті світової економіки та міжнародних відносин при Академії Наук України, пишу дисертацію про зовнішню політику Російської Федерації. Захоплень маю багато, але найбільше та найтриваліше, це все-таки подорожі. Дуже люблю відкривати для себе нові країни, знайомитись з різними культурами. З кожної країни (чи міста, якщо в країні я вже не перший раз) я привожу чашку із зображенням країни/міста. Вже маю досить велику колекцію.                                                                      
- Тепер знаємо, що ти дуже любиш подорожувати, розкажи в яких країнах ти побувала і де сподобалось найбільше, куди б хотілось ще раз повернутись?
Була дійсно багато де, всі країни називати не буду, займе багато часу. Кожна країна цікава по-своєму.  Найбільше сподобалась Великобританія, з її традиціями та власним "стилем". Стільки музеїв як в Лондоні, я ні в одній іншій столиці ще не бачила. І на жаль, далеко не все що хотіла відвідала. Проте я надіюсь, що така можливість в мене ще буде. І звичайно, в літній період мені хочеться повернутись на чудо-острів Ібіца, з його неймовірною атмосферою та позитивом.
- Як ти любиш проводити свій вільний час? Який відпочинок найкращий для тебе?
 Дуже люблю проводити час з друзями. Щоразу як я приїжджаю з Києва ми збираємось разом і ділимось останніми новинами. Також люблю танцювати, тому намагаюсь відвідувати цікаві вечірки в Рівному та Києві. В хорошу погоду не проти погуляти по місту, парку, поїхати в ліс на шашлики. Перегляд дома хорошого фільму з батьками та моїм декоративним кроликом Морліком також хороший відпочинок.
- А тепер розкажи, що вплинуло на твій вибір вищого навчального закладу і сфери діяльності?
У моєму випадку не що а хто. Це людина, яка вже багато років є для мене авторитетом і взірцем у всьому. Саме Людмила Олександрівна Шелюк порадила мені поступати в наш ВУЗ відразу на два факультети для того щоб і професію мати хорошу і іноземні мови не забути. Оскільки я закінчила гуманітарну гімназію і знання англійської і німецької в мене були на високому рівні. Я була переможцем обласного етапу МАН з німецької мови і мала право поступати в місто Луцьк у Волинський університет за співбесідою, проте мене переконали, що в Інституті Слов'янознавства отримаю кращі знання. І я не жалкую про свій вибір.
- Чи стало навчання в Інституті слов’янознавства корисним для твого особистого та професійного розвитку?
Важко так зразу дати відповідь. Та пам'ятаю, вже після місяця навчання мама сказала, що я почала більш грамотно виражати свої думки, розмовляти на більш "розумні теми". Інститут дав дуже багато: це і знання, і зв'язки, знайомства і практику. В інституті я змогла відчути себе особистістю, більш впевненою в собі, адже викладачі в інституті відносяться до студентів як до рівних.
- Магістратуру РІС КСУ ти закінчила у 2009 році, чим займалася після закінчення? Працювала за спеціальністю чи ти пішла у іншу сферу? На скільки змінилося твоє життя?
Ще навчаючись в магістарурі я почала викладати німецьку мову в нашому Вузі, також працювала офіс-менеджером та перекладачем в агенції із залучення інвестицій "ІнвестІнРівне". Я розрахувалась у зв'язку із вступом до аспірантури. Та переконана, що після її закінчення буду також працювати за спеціальністю.
- Студентські роки – це час, про який згадують, як правило, з посмішкою на обличчі. Якими для тебе запам’яталися студентські роки?
Це дійсно були чудові роки, і я дуже сумую за ними. Ми одночасно вже дорослі, але ще ні за що толком не переживаємо; ми безтурботно живемо до початку сесії і весело святкуємо її здачу. Я знайшла чудових друзів, отримала величезний досвід в деяких закордонних поїздках.
- Які курйозні ситуації траплялися за роки навчання?
Їх вистачало). Наша група була дуже веселою, і сумувати нам ніколи не приходилось.  Пам'ятаю, на перший семінар з теорії права, здається, я не могла розібратись у розкладі (чисельник-знаменник), і пів групи чекало в іншій аудиторії. Потім ми знайшли правильну, і вже в повному складі сиділи всією групою.
- Багато хто вважає, що студентська дружба сама міцна. Чи є у твоєму житті люди з якими ти з студентської лавки разом крокуєш по житті?
О так, зараз я не можу уявити свого життя без моєї "колеги" також старости паралельної групи Юлі Елярт, Марії Багній та Юлі Пєкарєвої (це моя подруга дитинства, ми вже майже 20 років дружимо, і навчальний заклад вибирали так, щоб вчитись разом). На даний момент ми дуже дружня четвірка.
- Якою була твоя група?
Спочатку всі товаришувати маленькими групками, а з часом ми стали всі однією дружньою компанією. Шкода тільки, що до випускного нас дійшло набагато менше, ніж було на першому курсі.

- Чи підтримуєш зв’язки зі своїми одногрупниками зараз?
Завдяки соціальним мережам це робити дуже просто, незважаючи на те, що багато хто виїхав за кордон. Ми вітаємо один-одного на всі свята та організовуємо зустрічі випускників.
- До якого викладача ти прислуховувалася найбільше? Хто з викладачів кафедри МІ запам’ятався найбільше?
Тихомирова Євгенія Борисівна та Юськів Богдан Миколайович – викладачі, пари яких ніколи не хотілось прогулювати.
- Яка, на твою думку, дисципліна є найважливішою? Що особливо тобі знадобилося в житті?
Однозначно іноземні мови. Без них в наш час престижну професію не отримати. Також зв'язки з громадськістю, на мою думку, важливий предмет… Дуже важко виділити щось одне, адже інколи не розумієш, як застосовуєш те, що колись чула на лекції. Я вже декілька разів переконувалась в тому, що нас вчили саме  тому, що нам знадобиться.
- У свої студентські роки, що хотілося змінити в інституті?
Єдине, чого мені не вистачало – це їдальні. Це напевне єдине, що б я додала. А так мене все влаштовувало і я б нічого не змінювала.
- Знаємо, що ти здобула дві вищі освіти. За яким напрямком зараз працюєш?
Так, я відразу навчалась на двох факультетах: Міжнародні відносини і Філологія. Спочатку було важко, адже я цілий день була на парах, під час сесії у мене було по 9 екзаменів.  На даний момент я ніде не працюю, адже навчаюсь в аспірантурі. Проте коли я в Рівному,  інколи веду прямі ефіри на першому інтернет радіо в Рівненській області Radio G та записую авторську передачу G Travel.
- Яка освіта більше знадобилася у житті?
Я не можу виділити якусь одну. Я завжди основним вважала факультет міжнародних відносин і старанніше готувалась до пар. На перекладі ж, я робила акцент на мови. Я на нього і поступала лише для того, щоб не забути те, що дали мені вчителі в гімназії та закордонні поїздки і мовна практика.  Хоча, мій характер не дозволяв мені і тут розслаблятись і виглядати слабшою за інших студентів групи. Тому на обох цих факультетах я отримала дипломи з відзнаками.
- Якби була така можливість повернутися у минуле чи обрала б ти навчання за спеціальністю Міжнародна інформація чи можливо спробувала щось інше?
Я б однозначно обрала Міжнародну інформацію. Можливо, ще б навчалась на якихось дизайнерських курсах. Але, я думаю, ще не пізно професійно цьому навчитись.
- Твої рекомендації сьогоднішнім та майбутнім студентам? Як отримати максимум від навчання?
Перш за все – не втрачайте час! Він душе швидко спливає, на жаль. Беріться за всі можливості, які дає вам доля: чи то в плані навчання, роботи чи відпочинку! Проводьте час з одногрупниками, ходіть разом кудись, ви не пошкодуєте про це!  Беріть від життя по максимуму і тоді воно  вам віддячить тим же.
- Яким на твій погляд має бути сучасний студент, щоб досягнути успіхів?
Має бути творчим, не піддаватись на те, що все можна знайти в інтернеті. Мене лякає сучасна молодь, яка навчаючись, взагалі не знає дороги до бібліотеки. Нині молодь стала дуже лінивою, тому, на мою думку, енергійності та працьовитості не завадить.
- На твою думку, як досягти успіху у житті?
Насамперед віра в себе і свої власні сили. Не варто надіятись ні на кого. Людина сама кує своє щастя. Слід бути наполегливим і ніколи не здаватись.
- Про що ти мрієш?
Мрію бути щасливою. А це означає мати власну дружню сім'ю, і щоб батьки були здоровими. Хотілось би здійснити навколосвітню подорож.
- Які плани на майбутнє?
На даний момент в мене ціль номер один це написання та захист кандидатської дисертації. Також Знайти роботу, яка б приносила не лише моральне, а й матеріальне задоволення. Хочеться утвердитись в суспільстві.
- Дякуємо, що знайшла час для нашого інтерв’ю =))
І вам дякую! Бажаю успіхів у навчанні і незабутніх студентських років!!!
                            Мельник Тетяна і Хорхолюк Яна

середа, 25 травня 2011 р.

Повірте, ці роки і справді найкращі!

Коли вже закінчиться це навчання?! Саме ця думка доволі часто виникає у кожного студента, де б він не навчався… Та минають роки і ти усвідомлюєш, що це було саме воно - доволі безтурботне, частенько ліниве, загалом - веселе життя! Такої ж думки і наша випускниця Оксана Жужельська, котра і повідає трішки про себе.

Працювати задля кращої долі України!!!

 Будучи студентами Рівненського інституту слов’янознавства Київського славістичного університету і вже майже ставши на фінішну пряму, все більше питань та переживань про наше подальше майбутнє крутиться в голові. Адже важко уявити, що нас чекає після здачі останнього екзамену, після отримання довгоочікуваного диплому. Тому ми вирішили звернутися до випускниці нашого інституту факультету міжнародних відносин і поцікавитися, як склалось життя після закінчення ВУЗУ, чи диплом аналітика став у пригоді і взагалі отримати корисні поради від дорослої та освіченої людини.



вівторок, 24 травня 2011 р.

Наталія Байда: «Прогулювали, що ж тут вдієш»

Як і тепер, тринадцять років тому студенти й гадки не мали, на кого ж вони все-таки вчаться на загадковій спеціальності «Міжнародна інформація». Та впродовж навчання навіть найбільшим ледарям дається шанс стати амбітним, впевненим у собі та комунікабельним. Розповіддю про нелегкий шлях студента поділилась випускниця 2004 року Наталія Байда.

"Спорт - моє життя"

 
 Кожна людина загартовує свій характер не завдяки якимось історіям, а на своєму власному досвіді.  Тетяна Фесенко - воротар  та гордість Рівненської гандбольної команди ГК "Рівне- Словяночка". Хоча у неї і насичене життя, все  ж вона ніколи не повертається назад і не біжить вперед за чимось, не обдумавши, оскільки повертаючись, ми уже не повернемо час, а лише витратимо його даремно. Тому правильно розпоряджаючись своїм часом і цінуючи його Тетяна встигає не лише навчатися, але й займатися улюбленою справою, від якої дівчина отримує задоволення та безцінний досвід.